Лютецій

Лютецій — сріблясто-білий метал із родини лантаноїдів. Як і інші рідкісноземельні елементи, він трапляється в суміші зі спорідненими елементами, а не в окремих родовищах, тому його важко виділити. Він міститься в мінералах, зокрема в монациті, але лише в дуже малих кількостях. Промисловий лютецій отримують як побічний продукт переробки рідкісноземельних мінералів. Для подальшого відокремлення застосовують іонообмінні методи, а метал можна добути відновленням сполуки лютецію. Лютецій має кілька спеціалізованих застосувань. Стабільний лютецій може входити до складу каталізаторів для переробки нафти, а сполуки лютецію використовують у сцинтиляторах, які перетворюють рентгенівське випромінювання на видиме світло, зокрема в детекторах для медичної ПЕТ-діагностики. Іншу форму — радіоактивний ізотоп лютецій-177 — застосовують для цільового лікування деяких видів раку. Це медичне застосування стосується саме ізотопу, а не звичайного металевого лютецію.